Робота над переказом як формою розвитку мовлення на уроках літератури

"Кожній людині доводиться в житті щось переказувати — зміст фільму, чи власної розмови, або просто цікаву подію. Тож нехай вона навчиться цьому в школі. Психологи ствер­джують, що цінність людини у суспільстві зростає залежно не від їзнань, а від уміння спілкуватися, зокрема від уміння цікаво, осмислено і культурно розповідати", — зазначає літе­ратурознавець Б. Б. Шалагінов

Насамперед треба з'ясувати, які вимоги висуваються до переказу і ознайомити з ними школярів. Найголовніше, щоб у ньому звучала жива мова самого учня, щоб прочитаний текст він переказував своїми словами, не заучуючи, не за­зубрюючи його.

Якість переказу значною мірою залежить від того, чи спра­вив прочитаний текст враження на учня, чи правильно його сприйнято, чи засвоєно мову.

Здебільшого переказ готується завчасно, для чого вико­ристовуються такі прийоми:

•  попередження учнів про те, що текст слід переказати близь­ко до змісту чи коротко,
•  бесіда-аналіз змісту, різні види роботи над мовою, підкрес­лення тих слів, зворотів мови, які доречно використати в пере­казі,
•  відпрацювання виразного читання як підготовка до виразної розповіді,
•  поділ тексту на частини, надання їм заголовків, складання плану тексту, який переказуватиметься,
•  переказ фрагментів тексту, попередній переказ, аналіз його недоліків,
•  якщо можливо, звернення до аналогічних випадків із життя, пов'язування прочитаного з особистим досвідом учнів.

У шкільній практиці, як правило, звертаються до таких видів переказу: близький до тексту, короткий (стислий), вибірковий з творчим завданням.

Близький до тексту переказ найпоширеніший. Він простіший і легший, ніж інші. Такий переказ, по-перше, є засобом закріплення в дитячій пам'яті змісту прочитаного у всіх подробицях, по-друге, засобом засвоєння логіки тек­сту і його мови.

Але переказ — це не просто відтворення прочитаного. Мета вчителя — "ввести" до навчальної діяльності учнів елементи творчості. Скажімо, розповіді про себе, своїх друзів будуть корисні після вивчення роману Марка Твена "Приго­ди Тома Сойєра". Розповідь про кращих людей нашої Вітчиз ни можна пов'язати з вивченням балад.

Починати навчати переказу доцільно з розповідного тек­сту, де нескладний, зрозумілий усім учням сюжет. Потім поступово слід залучати до переказу-розповіді елементи опису та роздуму (наприклад, опис природи під час читання повісті Р. Кіплінга "Мауглі".

Не рекомендується переказувати близько до тексту байки, казки у віршах, балади. Бо це нерідко спрощує ці твори, діти не помічають в них того, що ми називаємо художністю.

Навчати стислому переказу найкраще на пізнавальних текстах, де легко простежується дія. Наприклад, на таких, як "Дон Кіхот" М. Сервантеса, "Мандри Гуллівера" Дж. Свіфта, "Діти підземелля" В. Короленка. Недоцільно для стислого переказу використовувати тексти, що містять діалоги, художні описи, а також великообсягові твори.

Стислий переказ привчає виділяти основне і відкидати деталі. Схема цього переказу така:

Повний текст -> переказ близький до змісту –> стислий переказ -> план -> вираження думки всього тексту в одній фразі.

Стислі перекази —- невід'ємна частина розвитку мови. Але надмірне захоплення скороченнями може призвести до сухості мови, відучити учнів помічати художні деталі.

Для вибіркового переказу обирається з тексту та його частина, яка відповідає "вузькому" питанню, "вузькій" темі. Найпростіший вибірковий переказ — за запитанням чи зав­данням учителя. Наприклад, запитання "Як загинув Ос­тап?", "Чим закінчилася зустріч Тараса та Андрія під час бою?", "Про що думав Тарас перед загибеллю?" тощо (за повістю М. Гоголя "Тарас Бульба") передбачають не одно­складні відповіді, а переказ відповідних епізодів.

Вибірковому переказу передує вибіркове читання, яке допоімагає учням виділити частину тексту, що відповідає запи­танню, завданню.

Наступний за складністю варіант — переказ кількох епізодів із тексту, поєднаних спільною темою. Як-от: підчас вивчення роману М. Гоголя "Мертві душі" пропо­нується розповісти про життя та звичаї поміщиків, що пе­редбачає залучення кількох епізодів твору.

Переказ за ілюстрацією — це відтворення лише тієї частини тексту, що зображена на малюнку. Так, на ілюст­рації Ж. Іранвіля до повісті Дж. Свіфта "Мандри Гуллівера" зображено перевезення ліліпутами Гуллівера до своєї краї­ни. Саме цей епізод учні і мають переказати. Важливо па­м'ятати, що ілюстрація — не тільки опора для відтворення змісту невеликого уривка тексту, а й збудник емоцій, стиму­лятор мовленнєвої творчості.

І останній вид переказів — це перекази з перебудовою тексту і творчими завданнями. Серед варіантів творчої перебудови і доповнень тексту відзначимо такі:

1) переказ зі зміною особи оповідача; найчастіше це переказ від третьої особи, якщо в оригіналі розповідь ведеться від першої особи (наприклад, за повістю В. Короленка "Діти підземелля");

2) переказ від імені одного з персонажів;

3) переказ усього тексту чи його частини з творчими доповненнями, вигада­ними епізодами, деталями, описами пейзажу, зовнішності людей; продовження розповіді про долю героя (скажімо, уяви­ти, як склалося життя Робінзона Крузо, коли він повернув­ся з безлюдного острова, або якою могла б бути доля дорос­лого Тома Сойєра);

4) інсценування, тобто складання на основі прочитаного художнього твору діалогів, читання їх за ролями, написання сценарію за твором;

5) словесне малю­вання ("Що я зобразив би на картині").

Творчі доповнення можуть бути правильно зроблені лише в тому разі, якщо учні зрозуміли зміст твору і добре знають усі обставини, за яких відбувається дія.
Творчі види переказу застосовують тоді, коли для цього є підстави. Важливо не нав'язувати їх, а зуміти стимулювати бажання учнів випробувати себе у творчій діяльності.
Згадані форми і способи переказу — традиційний дидак­тичний арсенал, який може стати новаторським за умови умілого використання, зацікавленості учителя та учнів.На закінчення хочу відмітити, що успіх розвитку мови обумовлений ще й тим, що враховуються вікові особливості учнів і рівень їх загального розвитку. У зв'язку з цим учителем-словесником повинен здійснюватись творчий підхід до названих вище форм і методів роботи.